Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.08.2023 року у справі №910/987/23
Постанова від 22.02.2024 року у справі №910/987/23
Постанова КГС ВП від 20.08.2025 року у справі №910/987/23
Постанова ВСУ від 03.04.2024 року у справі №910/987/23
Постанова КГС ВП від 23.08.2023 року у справі №910/987/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/987/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 03.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024

у справі №910/987/23

за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

2. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . До заяви про відкриття відповідного провадження боржником було додано проект плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 .

3. Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у даній справі, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги ОСОБА_1 до боржника на суму 13 991 815,44 грн, зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 03.05.2023 року, подати до господарського суду план реструктуризації боргів у строк до 16.05.2023 року, а також визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

4. 30.10.2023 від боржника надійшло клопотання про припинення процедури реструктуризації боргів боржника, визнання його банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024, серед іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів боржника; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_2 ; введено процедуру погашення боргів боржника; призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.

5.1. Судові рішення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника, а наявного у боржника майна та заробітної плати недостатньо для задоволення вимог кредитора. Наявні в матеріалах справи відомостей щодо майнового стану боржника вказують на неможливість відновити платоспроможність боржника та погасити борги за допомогою реструктуризації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі №910/987/23, а справу №910/987/23 направити до Господарського суду міста Києва для здійснення її розгляду зі стадії процедури реструктуризації боргів боржника.

6.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема:

- від 03.10.2023 у справі №902/954/21 (щодо застосування частини 1 статті 130 КУзПБ);

- від 25.08.2021 у справі №925/473/20 (щодо розроблення проекту плану реструктуризації відповідно до вимог статті 124 КУзПБ).

Зазначає, що суди попередніх інстанцій констатуючи відсутність погодженого боржником і схваленого ним, як єдиним кредитором плану реструктуризації боргів боржника, не давали оцінку поданому боржником "Проекту плану реструктуризації" на предмет відповідності вимогам статті 124 ГПК України, зокрема, не з`ясували підстави неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника.

Вказує, що перехід до наступної судової процедури у цій справі про неплатоспроможність, зроблений без надання судами належної оцінки обставинам справи та здійснений на підставі формального застосування судом ст. 130 КУзПБ.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Боржником подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/987/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.02.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі №910/987/23 та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/987/23 на 03 квітня 2024 року о 12:15 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Заслухавши суддю-доповідача, боржника та представника кредитора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодексу), щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

13. За змістом ст. 1 Кодексу, реструктуризація боргів боржника це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

14. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 119 Кодексу, відкриття провадження у справі супроводжується одночасним введенням процедури реструктуризації боргів боржника та призначення керуючого реструктуризацією.

15. В ч. 4 ст. 116 Кодексу визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

16. План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника (ч. 1 ст. 124 Кодексу).

17. Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 2 ст. 123 Кодексу, основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

18. Відтак, метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури.

19. Предметом розгляду у цій справі згідно з оскаржуваними рішеннями стало вирішення питання щодо подальшого провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 , яким був поданий у справі план реструктуризації боргів, однак який не схвалений кредитором.

20. У цьому випадку законодавець встановив такі наслідки для подальшої процедури у справі про неплатоспроможність боржника.

21. Якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

22. Частиною першою статті 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

23. Через визначені законодавцем в статтях 126 та 130 цього Кодексу відмінності між порядками переходу судом у справі про неплатоспроможність від процедури реструктуризації боргів боржника до процедури погашення боргів боржника, та до закриття провадження у справі про неплатоспроможність, Суд звертається до визначених законодавцем особливостей процедури реструктуризації боргів боржника та способів її завершення, а також до підстав для закриття у справі про неплатоспроможність у цій процедурі (без застосування до фізичної особи боржника процедури погашення боргів).

24. Щодо судової процедури реструктуризації боргів боржника, то вона, як уже зазначалось вище, вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер (частина п`ята статті 119 КУзПБ), а особливістю цієї процедури є план реструктуризації боргів боржника, метою розроблення якого є відновлення платоспроможності боржника (частина перша статті 124 КУзПБ).

25. Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у статті 124 КУзПБ, а тому виконання встановлених законом вимог щодо цього плану є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

26. За змістом наведених положень КУзПБ та згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 (на яку посилається скаржник), процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його можливостей і намірів щодо розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, а також може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

27. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

28. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

29. У цьому висновку Суд звертається до висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, що наведена в постанові від 15.02.2024 у справі 904/7413/21.

До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема:

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статті 128 КУзПБ).

КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

30. У постанові від 25.08.2021 у справі № 925/473/20 Верховний Суд сформулював правову позицію, що також підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ).

31. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123 126 128 КУзПБ.

32. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

33. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від належного користування процесуальними правами, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

34. Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи; а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

35. Мотивуючи оскаржувані постанови суди попередніх інстанції зазначили, що враховуючи відсутність протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність схваленого плану реструктуризації боргів боржника, а також неплатоспроможність боржника погасити заборгованість перед кредиторами у зв`язку з недостатністю майна Боржника та заробітної плати для задоволення вимог Кредитора, судомами встановлено наявність правових підстав для припинення процедури реструктуризації боргів боржника, припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника, визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_2 , введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.

36. Такі доводи є формальною підставою для переходу до наступної процедури у справі, без врахування усіх її дійсних і фактичних обставин.

37. Зокрема, дійшовши зазначених висновків, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили, з яких саме підстав план реструктуризації заборгованості боржника не було схвалено кредитором.

38. Формальний підхід та вільне трактування норм матеріального права у цьому випадку є неприпустимим, чого не було враховано судами попередніх інстанцій, адже, насамперед, метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту Плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності, а не формальний перехід до процедур, за результатами яких усі борги боржника будуть погашені, в чому звісно зацікавлений лише боржник.

39. Формально поставившись до вирішення клопотання боржника, місцевий суд не врахував, що затверджений План реструктуризації боргів є закономірним очікуванням саме кредиторів на його реалізацію, за яким останні фактично отримають задоволення своїх вимог. Наведене було залишено поза увагою і судом апеляційної інстанції.

40. У свою чергу, розроблення проекту Плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 КзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту Плану, адже це дасть можливість кредиторам оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення за результатами його розгляду.

41. Натомість, як стверджує скаржник у касаційній скарзі, на Зборах кредиторів, які регулярно проходили 17.05.2023, 18.07.2023, 06.09.2023 та 23.10.2023, - План реструктуризації боргів боржника, який би відповідав вимогам ч. 2 ст. 124 КУзПБ, кредитору жодного разу представлено не було.

42. Також скаржник стверджує, що саме завдяки зусиллям та активним діям кредитора останнім було виявлено, що боржник у поданих до суду деклараціях вказав неправдиві та недостовірні відомості щодо його активів, зокрема, про володіння ним у 2019 році та подальшого відчуженням ним у 2020 році транспортного засобу Mercedes-Benz V 220 D 2143, 2018 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , який боржник відчужив своїй дружині ОСОБА_4 , з якою проживає без реєстрації шлюбу, після подання Кредитором позову про стягнення грошового боргу, а також щодо належності боржнику частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Кемікал».

43. Окрім того, скаржник звертає увагу на тривале приховування боржником відомостей про своє працевлаштування в ТОВ «Авіаційна виробнича компанія «Скаетон», що також виключало належне розроблення та затвердження плану реструктуризації боргів.

44. Однак, оскаржувані судові рішення не містять з`ясування наведених обставин з наданням правової оцінки діям боржника щодо свідомого приховування обставин, які впливають на розгляд справи та задоволення кредиторських вимог, натомість суди зазначають, що саме через дії кредитора план реструктуризації схвалено не було, що в свою чергу, є порушенням принципів рівності та змагальності сторін, передбачених господарським судочинством.

45. Вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

46. Таким чином, у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїй внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

47. У цій справі, суди обох попередніх інстанцій констатуючи відсутність погодженого боржником і схваленого ним, як єдиним Кредитором плану реструктуризації боргів боржника, не давали оцінку поданому Боржником «Проекту плану реструктуризації» на предмет відповідності вимогам статті 124 ГПК України, зокрема, не з`ясували підстави неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів

48. З урахуванням вищевикладеного Суд вважає, що місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 наступної судової процедури, зокрема визнання його банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника, оскільки це може призвести до недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності.

49. Верховний Суд вважає, що висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про перехід до наступної судової процедури у цій справі про неплатоспроможність, зроблений без надання належної оцінки всім обставинам справи щодо добросовісності боржника та доводам кредитора про зазначення боржником неповної та недостовірної інформації в декларації про майновий стан як підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

50. Оскільки, задовольняючи клопотання боржника суд першої інстанції повно та всебічно не дослідив матеріали справи, при цьому створивши для боржника сприятливі умови для списання заборгованості, а суд апеляційної інстанції вказаної помилки суду першої інстанції не виправив та не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах наведених у тексті цієї постанови, Верховний Суду вбачає підстави для задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, зважаючи на відсутність у суду касаційної інстанції процесуальної можливості дослідження доказів та встановлення обставин справи, які унеможливлюють прийняття Верховним Судом рішення по суті справи.

51. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Однак, ухвалені у цій справі постанову місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до положень ст.ст. 300 310 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

54. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

55. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі постанова апеляційного господарського суду та постанова господарського суду - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

56. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі №910/987/23

скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков